28 жовтня відбулася урочиста церемонія вручення диплома Почесного професора Львівської політехніки багатолітньому ректору нашого університету, доктору технічних наук, професору, заслуженому працівникові освіти України, лауреату Державної премії України в галузі науки і техніки, члену-кореспондентові Національної академії педагогічних наук України ― Юрію Бобалу.
Голова Вченої ради, директор Інституту права, психології та інноваційної освіти Володимир Ортинський відкрив урочисту подію, наголосивши на непересічних здобутках і внеску Юрія Ярославовича в розвиток і зростання Львівської політехніки.
Модерував захід керівник Центру промоції Андрій Павлишин.
Захід розпочався хвилиною мовчання на вшанування пам’яті полеглих захисників.
Представив здобутки Юрія Бобала проректор з інституційного розвитку Роман Корж:
— Юрій Ярославович Бобало — це ім’я, яке назавжди вписане в історію нашого університету золотими літерами. Багатолітній ректор Львівської політехніки, доктор технічних наук, професор, заслужений працівник освіти України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, член-кореспондент Національної академії педагогічних наук України — ці титули лише частково відображають масштаб особистості Юрія Ярославовича.
За час його керівництва Львівська політехніка стала найбільшим університетом України, де здобувають освіту понад 33 тисячі студентів у 16 навчально-наукових інститутах і 10 коледжах. Університет незмінно входить до п’ятірки найкращих закладів вищої освіти України, а у 2024 році став абсолютним лідером за кількістю поданих заяв від вступників на бакалаврат і магістратуру. Навіть більше, Львівська політехніка посіла перше місце за кількістю зарахованих на контракт і друге — за зарахуванням на бюджет, а також увійшла до трійки лідерів за кількістю державних грантів на навчання.
Під мудрим керівництвом Юрія Ярославовича університет отримав найбільший серед усіх українських закладів вищої освіти обсяг фінансування фундаментальних і прикладних досліджень. У 2024 році працівники університету виконували 39 науково-дослідних робіт, фінансованих за кошти державного бюджету, 27 міжнародних наукових проєктів і понад 200 господарських договорів. Обсяг надходжень до спеціального фонду університету становив більш ніж 110 мільйонів гривень! Львівська політехніка стала беззаперечним лідером за обсягом міжнародних проєктів і публікаційною активністю у престижних виданнях світового рівня з високими індексами впливовості.
Юрій Ярославович — не лише блискучий управлінець, а й знаний фахівець у сфері радіоелектроніки, автор понад 350 наукових та навчально-методичних праць. Він входить до складу Адміністративного комітету Національної ради України з питань розвитку науки і технологій, працював головою секції Наукової ради за фаховим напрямом «Електроніка, радіотехніка та телекомунікації» Міністерства освіти і науки України, є головою спеціалізованої вченої ради. Його внесок у розвиток української науки відзначено найвищими державними нагородами: орденами князя Ярослава Мудрого III, IV та V ступенів, орденом «За заслуги» ІІІ ступеня, Державною премією України в галузі науки і техніки 2015 року, ювілейною медаллю «25 років незалежності України»…
Дякуємо Вам, шановний Юрію Ярославовичу, за Ваш безцінний внесок у розвиток Львівської політехніки та української освіти! Бажаємо Вам міцного здоров’я, невичерпної енергії та нових звершень на благо України!
Після отримання почесної нагороди з рук Володимира Ортинського Почесний професор Львівської політехніки Юрій Бобало подякував за таке високе визнання:
— Сьогодні для мене особливий і зворушливий день. Здобути звання Почесного професора Львівської політехніки — це велика честь і визнання, адже підтверджує, що роки, віддані справі, були немарними.
Ця відзнака символізує нерозривний звʼязок із моєю альма-матер —університетом, у стінах якого я мав щастя працювати понад пʼять десятиліть. П’ятдесят років — це ціле життя, віддане становленню, розвитку та прогресу. Львівська політехніка стала моїм домом, моїм натхненням, моїм сенсом. Вона сформувала мене як науковця, як керівника і як громадянина.
Львівська політехніка — не просто університет. Це установа, яка вже понад 200 років формує наукову, технічну, культурну та духовну еліту України. Тут народжуються не лише знання, а й цінності — відповідальність, професіоналізм, патріотизм, що визначають обличчя нашої держави. Ми є спадкоємцями великих традицій, і відповідальність за їх продовження лежить на кожному з нас.
Хочу нагадати відомі слова митрополита Андрея Шептицького, які завжди були моїм дороговказом: «Не потоком шумних фраз, а невтомною працею любіть Україну». Для нас, політехніків, ці слова мають особливу силу й значення. Адже справжня любов до університету та рідної землі виявляється не в гучних промовах чи деклараціях, а у щоденній, наполегливій роботі в аудиторіях і лабораторіях, у наукових дослідженнях і проєктах, у навчанні та служінні майбутньому.
Ми маємо постійно прагнути до досконалості, долати виклики й завжди ставити інтереси науки та України понад особисті. Саме так — невтомною працею ми будуємо Україну, її науку й університети, формуючи підґрунтя для нашої майбутньої Перемоги та процвітання.
Сьогодні, у час повномасштабної війни, майбутнє України особливо залежить від Освіти і Науки:
Без фундаментальних знань та критичного мислення ми не зможемо вистояти в боротьбі з ворогом, який застосовує проти нас не лише зброю, а й пропаганду.
Без інновацій і власних технологічних розробок ми не зможемо відбудувати країну та забезпечити нашу обороноздатність.
Без якісного людського капіталу, підготовленого на світовому рівні, ми не зможемо конкурувати у світі й інтегруватися в європейську спільноту.
Тому місія Львівської політехніки сьогодні стає ще важливішою, ніж будь-коли. Ми є форпостом знань і кузнею кадрів для відновлення.
Ми маємо виховати покоління, яке не тільки захистить Україну на передовій, кіберфронті та в тилу, а й збудує її заново — сучасною, технологічною, інноваційною, гнучкою до викликів.
Ми маємо пріоритетно розвивати ті сфери, що формують економіку стійкості та майбутнього: оборонні й подвійного призначення технології, цифрові сервіси та кібербезпеку, біотехнології та медицину, штучний інтелект, енергетику нового покоління та відновлювані джерела.
Глибоко переконаний, що саме Львівська політехніка з її потужним кадровим потенціалом і матеріально-технічною базою може й повинна стати одним із головних центрів цього процесу.
Дорогі друзі!
Приймаючи сьогодні високе звання Почесного професора нашої Політехніки, наголошу: ця відзнака — не лише підсумок пройденого шляху, а й зобов’язання продовжувати служіння університету. Вона є знаком того, що Львівська політехніка завжди залишатиметься для мене джерелом гордості й духовної опори.
Висловлюю особливу, сердечну вдячність моїй родині — за підтримку, терпеливість і розуміння протягом усіх цих років, особливо у важкі часи. Вони розділяли зі мною і радощі, і труднощі життя Політехніки, і ця відзнака — також їхня перемога й заслуга.
Я також щиро дякую всім достойним людям — викладачам, науковцям, адміністрації, студентам, з якими мав честь працювати протягом своєї професійної діяльності у Львівській політехніці. Ваш професіоналізм, відданість справі, принциповість були для мене джерелом оптимізму та підтримки. Разом ми зможемо все! Слава Львівській політехніці! Слава Україні!
З нагоди присвоєння високого звання «Почесний професор Львівської політехніки» Юрій Ярославович приймав численні вітання від своїх друзів, знайомих і колег. Зокрема, з вітальною промовою виступила професорка кафедри менеджменту і міжнародного підприємництва, проректорка зі стратегічного розвитку Львівської політехніки у 2019–2025 роках Лілія Жук.
— Отримання найкращої нагороди нашого університету — це заслужене визнання Вашого внеску в розвиток Львівської політехніки. 52 роки свого життя Ви присвятили Політехніці. 40 років Ви обіймали керівні посади — від заступника проректора до ректора університету. На цих посадах Ви достеменно знали кожну деталь, кожну проблему, кожен виклик. Ви ініціювали та реалізували багато нових і унікальних проєктів. Започаткували та налагодили в університеті багато бізнес-процесів.
18 років Ви були ректором. Львівська політехніка утвердилася у своєму статусі — авторитетного, сильного, знаного у світі університету. За цей час Львівська політехніка виросла і зміцніла. Приєднано чотири державні заклади до Львівської політехніки та відкрито нові. Створено близько 40 сучасних навчально-наукових лабораторій, бізнес-інноваційний центр Tech StartUp School та Науковий парк. Створено Асоціацію випускників Львівської політехніки та Наглядову раду. Розроблено і впроваджено стратегію розвитку Львівської політехніки. Запроваджено проведення новорічних балів. Відновлено роботу народного симфонічного оркестру, народного духового оркестру. Всього не перелічити.
За 18 років Вашого ректорства Львівська політехніка зросла: від 12 навчально-наукових інститутів до 16, від 90 кафедр до 110, від 5 коледжів до 10. За цей час Львівська політехніка стала найбільшим університетом України. Кількість студентів збільшилася від близько 29 тисяч до майже 34. Кількість штатних докторів наук зросла від 190 до 473. Політехніка посіла перше місце серед університетів України за обсягом фінансування проєктів програми «Горизонт Європа». Стала найкращим технічним університетом України. А найголовніше — це те, що Львівська політехніка стала місцем, яке надихає.
За цими досягненнями завжди стояли Ви — керівник великої мудрості та стратегічного бачення, виняткової відповідальності та високої дисципліни. Ви були ректором у період великих викликів — Революції Гідності, війни на Сході, пандемії COVID-19, збройного вторгнення, коли кожне рішення мало значення, коли від керівника залежало не лише збереження інституції, але й віра людей у її майбутнє. У цих обставинах Ви зуміли не лише зберегти університет, а й забезпечити його розвиток.
Львівська політехніка є синонімом інновацій, професійності, доброчесності та патріотизму. Лідерство — це не лише стратегія і логіка, це ще й душа, серце та віра людей. За будь-яких обставин ви завжди залишалися гідною, надійною та порядною людиною.
Пишаюсь, що мала можливість працювати з Вами 20 років. Дякую Вам за лідерство, за людяність, за віру, за те, що так багато змінили у Львівській політехніці. Вітаю Вас, шановний Юрію Ярославовичу.
Професор кафедри теоретичної та загальної електротехніки, директор Інституту енергетики та систем керування Львівської політехніки у 2014–2024 роках Андрій Лозинський у своєму виступі зазначив:
— Тоді, ще на початку, коли визначали план роботи, було страшно. Але страх зникав. Бо було кредо: «Як би не було важко — треба йти вперед». Юрій Ярославович зберіг це кредо протягом усього життя.
У 2004 році я вже став заступником і мав нагоду 20 років бачити, як працює справжній лідер. Жодного разу не було звернення, щоб комусь із працівників залишалося байдуже. Це людяність, яку Ви зберігаєте завжди.
Складно, але ще складніше бути ректором у час війни. У час, коли треба йти на компроміси зі совістю заради колективу. І поряд із Вами завжди була людина, яка підтримувала Вас у всіх рішеннях. Вона єдина так само переживала все, що й Ви. Пані Софіє, це Ви. І ця нагорода, як сказав Юрій Ярославович, — це нагорода і Ваша.
Юрію Ярославовичу, але я знаю, що звання Почесного професора — це не тільки привілей, але й великі обов’язки перед університетом. Думаю, що ще не одне покоління студентів почує лекції від професора, чиє ім’я навіки вписано в історію Львівської політехніки.
Бажаю Вам, щоб кожного року Ви могли прийти в аудиторію і щоб студенти знали, що їм читає лекції Почесний професор Львівської політехніки Юрій Бобало. Вітаю Вас!
З вітальним словом виступив і професор кафедри візуального дизайну і мистецтва, директор Інституту архітектури та дизайну Львівської політехніки у 2024 році Богдан Черкес:
— Мені сьогодні випала честь сказати слово про багаторічного ректора Національного університету «Львівська політехніка», доктора технічних наук, заслуженого працівника освіти України — Юрія Ярославовича Бобала.
Юрій Бобало народився 23 липня 1945 року в багатодітній сім’ї в Дунаєві Львівської області. Посада ректора і професора були йому, як кажуть німці, in die Wiege gelegt — «покладені у колиску».
У ранньому віці батько Юрія Ярославовича був висланий у Сибір, де загинув, а мама залишилася сама з трьома малими дітьми. А що це означало у хаосі повоєнної Галичини — в умовах національно-визвольної боротьби, колективізації, масових депортацій населення, тоталітаризму та гуманітарної нужди — краще читати в історичних книгах, ніж переживати в реальності. Тільки завдяки неймовірній працьовитості, залізній волі, наполегливості й організованості можна було чогось досягти. Ці ключові характеристики завжди відзначали Юрія Ярославовича. Хто з ним працював, той знає, що робочий день у нього починається задовго до світанку, а закінчується пізно вночі — без свят і вихідних.
У Юрія Ярославовича є ще інші важливі якості: людська порядність, інтелігентність, відповідальність, вимогливість до себе та підлеглих, а також бажання допомогти іншим. Про це прекрасно знає весь багатотисячний колектив Львівської політехніки — від студентів, прибиральниць і вахтерів до професорів, директорів і проректорів.
Це дало йому змогу протягом 18 років успішно очолювати й розвивати Національний університет «Львівська політехніка» і вивести його в число трьох найкращих університетів України та в коло найкращих технічних університетів Європи.
Визнанням цього стали європейські відзнаки — присвоєння професорові Бобалу звань Doctor Honoris Causa технічного університету у Вроцлаві та Сілезької політехніки.
Юрій Ярославович закінчив радіотехнічний факультет Львівської політехніки у 1973 році і пройшов усі етапи академічної кар’єри — від асистента й аспіранта до професора, першого проректора та ректора Львівської політехніки.
Я добре пам’ятаю спільну зустріч ректорату й директорату 22 лютого 2007 року, коли нас несподівано покинув світлої пам’яті ректор Юрій Рудавський.
Було одноголосно ухвалено рішення підтримати кандидатуру першого проректора Юрія Бобала як майбутнього ректора — рішення, що визначило долю Львівської політехніки на 18 років уперед.
Озираючись назад, я можу сказати: це було єдино правильне рішення, яке, в принципі, нам підказав сам Юрій Рудавський, призначивши Юрія Бобала своїм першим проректором.
Останні 18 років у житті Львівської політехніки, як і нашої країни, були дуже складними. Не знаю, як склалася б доля університету, якби ним не керувала така сильна, вольова, врівноважена, смілива і повністю віддана університету постать, як професор Бобало.
Його роль ще неодноразово аналізуватимуть історики, але я хочу підкреслити вже сьогодні його принципові заслуги:
- Суттєве збереження і примноження кількісного та якісного складу студентів, викладачів і науковців університету за останні 18 років.
- Зміцнення навчальної та матеріально-технічної бази, набуття й реконструкція корпусів, зокрема 19-го, 20-го і 40-го у центральній історичній частині міста.
- Забезпечення функціонування університету у форс-мажорних умовах пандемії COVID-19 і загарбницької війни Росії проти України.
- Відкриття на основі знайдених у Мілані й Відні архівних документів справжньої дати заснування Львівської політехніки — 1816 рік, тобто додавання 28 років до її історії.
- Реставрація Актової зали, так званої «Сікстинської капели Львівської політехніки», і створення Зали Захарієвича.
- Відновлення функціонування студентського містечка та гуртожитків навіть під час російських ракетних атак.
- Входження Львівської політехніки до світових рейтингів університетів — Times Higher Education Ranking, Shanghai Ranking Universities тощо.
- Проведення демократичних виборів нового ректора на засадах академічної доброчесності й передача університету в чудовому стані новообраному ректору — професорці Наталії Шаховській.
Усе це дозволяє мені привітати не тільки Почесного професора Львівської політехніки Юрія Ярославовича Бобала, але й усю Вчену раду та колектив університету з присвоєнням йому звання Почесного професора Національного університету «Львівська політехніка».
Завершився захід музичним виступом струнного квартету камерного оркестру «Поліфонія» Народного дому «Просвіта.
