Війна ставить перед Україною надзвичайно складні питання прав людини, свободи та відповідальності. Як знайти баланс і чому молодь має знати основи гуманітарного права — цю проблематику студенти Львівської політехніки обговорювали з Дмитром Лубінцем, Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини.
4 вересня в Актовій залі Львівської політехніки відбулась зустріч із Дмитром Лубінцем, уповноваженим Верховної Ради України з прав людини. Тема зустрічі: «Молодь, права людини та виклики війни: чому важливо знати гуманітарне право».
Захід розпочався з хвилини мовчання в пам’ять про українських героїв, які віддали життя у боротьбі з російською агресією. Серед полеглих захисників чимало випускників, студентів та аспірантів Львівської політехніки, чия жертовність назавжди залишиться у вдячній пам’яті українського народу та університетської спільноти.
Модераторкою зустрічі була директорка МІОКу Ірина Ключковська. Дослідниця подякувала Дмитру за прийняте запрошення та закликала студентів бути активними, не боятися висловлюватися й ставити запитання.
З вітальною промовою виступила ректорка Львівської політехніки Наталія Шаховська. Науковиця зазначила, що українці упродовж століть відчайдушно борються за власну незалежність та право самостійно обирати своє майбутнє. Сьогодні наша держава платить надзвичайно високу ціну за право жити у свободі. Це право, підкреслила ректорка, ворог намагається знищити разом з українською ідентичністю. Наталія Богданівна наголосила, що усвідомлення своїх прав і обов’язків є передумовою громадянської зрілості. Саме готовність брати на себе відповідальність відкриває шлях до творення успішного майбутнього України.
Розпочинаючи виступ, Дмитро Лубінець наголосив, що головна цінність зустрічі полягає у відкритому спілкуванні. Він підкреслив готовність влади до діалогу з молоддю та закликав студентів не залишатися мовчазними слухачами, а брати активну участь у розмові.
Місія інституції омбудсмана полягає не лише у формальному нагляді, а й у здійсненні незалежного й неупередженого контролю за діяльністю органів влади, зокрема через реагування на факти чи навіть потенційну загрозу порушення прав і свобод людини. Ця інституція покликана забезпечувати баланс між громадянином і державою та гарантувати, щоб влада діяла відповідно до Конституції й основоположних принципів людяності. Діяльність Інституції Омбудсмана вибудувана у двох площинах. Вертикаль охоплює тематичні напрями захисту прав людини. Горизонталь утворює мережу регіональних представників у всіх областях України, які наділені тими самими повноваженнями і забезпечують реалізацію цієї роботи безпосередньо на місцях.
Серед ключових напрямів Інституції Омбудсмана Дмитро Валерійович виокремив такі:
- Захист прав людини у секторі безпеки і оборони. Інституція опікується правами військових, ветеранів, військовополонених, їхніх родин та осіб, зниклих безвісти. Особливе місце займає підрозділ, створений спеціально для повернення громадян України з російських в’язниць та тимчасово окупованих територій. Це унікальна функція, адже вперше в історії інституції омбудсмана у світі така структура офіційно взяла на себе завдання фізичного повернення людей. Йдеться про три категорії громадян: українських дітей, військовополонених та цивільних заручників, які потрапили до неволі через свою проукраїнську позицію.
- Захист прав дітей. Усі питання, що стосуються державної політики у цій сфері, перебувають під пильним контролем відповідного департаменту. З цією метою вперше в Україні було створено Центр захисту прав дитини у Києві, відкритий за участі Президента України. Саме він став головним майданчиком для обговорення ключових ініціатив у сфері дитячих прав. У Центрі регулярно відбуваються зустрічі на найвищому рівні: проводять переговори президенти й прем’єр–міністри, очільники парламентів та комітетів із захисту прав людини, представники міжнародних організацій. Саме цей простір стає місцем для вироблення спільних рішень, коли йдеться про права українських дітей.
- Захист прав громадян, які постраждали від наслідків збройної агресії Росії. Насамперед це стосується внутрішньо переміщених осіб. Сьогодні в Україні понад 4,6 мільйона громадян мають статус внутрішньо переміщених осіб, і представники цієї категорії є практично в усіх сферах нашого суспільного життя.
- Захист соціально–економічних прав. Йдеться про сферу освіти, охорони здоров’я, право на безпечне довкілля та належні умови для підприємницької діяльності. У разі порушення цих прав громадяни мають можливість звернутися до представників інституції омбудсмана та отримати належний захист.
- Протидія дискримінації. Інституція Омбудсмана захищає права представників національних меншин, корінних народів, людей з інвалідністю та осіб, які зазнають ризику дискримінації за ознакою ідентичності чи способу життя.
- Захист інформаційних прав. Офіс Омбудсмана в Україні має повноваження захищати персональні дані людей та їхнє право отримувати публічну інформацію. Кожен громадян має право звернутися до органів влади й отримати будь–яку передбачену законом інформацію — від розподілу бюджетних коштів до розмірів посадових окладів. У випадках, коли посадовці намагаються приховати такі дані, інституція омбудсмана втручається і має повноваження навіть складати адміністративні протоколи. У цій сфері особливо тісною є співпраця з журналістами, які нерідко звертаються до уповноваженого Верховної Ради з прав людини по допомогу в отриманні інформації для розслідувань.
- Захист прав людини в місцях несвободи. Це стосується громадян України, які перебувають у слідчих ізоляторах, виправних колоніях, психоневрологічних та геріатричних закладах, у тому числі приватних. Представники омбудсмана мають право безперешкодно відвідувати такі установи у разі підозри чи підтверджених фактів порушення прав людини. Надзвичайно складним аспектом цього напряму є моніторинг спеціальних таборів для російських військовополонених, створених відповідно до Женевських конвенцій. Україна, на відміну від країни–агресора, дотримується міжнародного гуманітарного права й забезпечує дотримання прав військовополонених, навіть попри те, що вони прийшли на нашу землю з війною. Як підкреслив Дмитро Валерійович, ця принципова позиція відрізняє Україну від Росії, де українські військовополонені утримуються в нелюдських умовах, зазнають катувань і тортур, а багато з них гинуть унаслідок жорстокого поводження. Саме дотримання Україною міжнародного гуманітарного права у найтяжчих умовах війни показує усьому світу, що ми відрізняємось від ворога. Вірність цим цінностям забезпечує Україні довіру, повагу і реальну допомогу всього цивілізованого світу.
- Міжнародне співробітництво та європейська інтеграція. Уповноважений Верховної Ради з прав людини безпосередньо долучається до переговорів із представниками Європейської комісії щодо вступу України до Європейського Союзу. Дмитро Лубінець наголосив, що така практика є унікальною, адже омбудсмани в інших країнах зазвичай не беруть участі у подібних процесах.
- Захист процесуальних прав. Інституція омбудсмана має повноваження відвідувати судові засідання, перевіряти роботу органів прокуратури, правоохоронних структур і навіть адвокатів. Якщо громадяни вважають, що їхні права порушені, представники омбудсмана можуть бути присутні на процесі, фіксувати перебіг судового розгляду та контролювати, аби всі сторони діяли у межах закону та з дотриманням прав людини. Це дозволяє контролювати прозорість судового процесу та забезпечувати дотримання прав людини в системі правосуддя.
- З 2022 року інституція омбудсмана працює за принципом децентралізації. У кожному регіоні України діють представники, наділені такими ж повноваженнями, як і сам Уповноважений Верховної Ради з прав людини. Вони мають юридичні доручення та фактично виконують роль його заступників на місцях. Так, у Львівській області обов’язки представника виконує Тарас Подвірний. Єдина різниця полягає в тому, що омбудсман реалізує свій мандат на всій території України і за її межами, а регіональні представники діють у межах своєї області.
Підкресливши важливість діалогу, доповідач відкрив простір для запитань — і студенти одразу скористалися цією можливістю. Перше поставлене запитання стосувалось процедури реагування на порушення міжнародного гуманітарного права. Посадовець пояснив, що інституція омбудсмана, маючи незалежний мандат, напряму співпрацює з міжнародними партнерами. Кожен воєнний злочин Росії — від обстрілів до загибелі чи поранення цивільних — відповідальні особи фіксують та надсилають до ООН, Міжнародного комітету Червоного Хреста та інших європейських і міжнародних структур. Водночас Омбудсман наголосив на проблемі: більшість міжнародних організацій не мають реальних інструментів фізичного впливу, що свідчить про кризу міжнародного гуманітарного права. Саме тому Україна порушує питання реформи системи ООН і створення нових механізмів впливу:
― Проблема в тому, що у структур ООН немає інструментів фізичного реагування. І це одна з величезних прогалин міжнародного гуманітарного права, які ми зараз бачимо. Простежується системна криза міжнародного гуманітарного права і міжнародних організацій. Саме тому Україна піднімає питання щодо кардинальної реформи структур ООН і започаткування нових інструментаріїв щодо подібного реагування.
Як приклад, правозахисник згадав злочин у Оленівці в липні 2022 року, коли росіяни стратили українських військовополонених. Тоді він ініціював реакцію світових об’єднань омбудсманів, і чотири провідні міжнародні організації виключили представників Росії зі свого складу.
Серед актуальних питань, які підняли студенти, було й питання про становище національних меншин та шляхи захисту їхніх прав. У відповідь Дмитро Лубінець наголосив, що в Україні офіційно проживають представники понад 160 національних меншин і для їхнього розвитку створені належні правові та культурні умови. Він нагадав про ухвалення оновленого закону про національні меншини, який гарантує збереження мови, культури та освіти. Водночас юрист підкреслив, що Україна демонструє приклади відкритості, тоді як окремі сусідні держави намагаються політизувати це питання. Окреслено спільну роботу з омбудсманами Румунії та публічний заклик до угорських колег особисто переконатися в умовах життя національних меншин по обидва боки кордону:
― Я вам скажу відверто: Україна не просто перемагає, вона показує один з найкращих прикладів, як треба опікуватись правами національних меншин в Україні.
Під час зустрічі пролунало запитання про те, як у воєнний час зберігати баланс між національною безпекою та дотриманням прав людини. У відповідь п. Дмитро наголосив: головний орієнтир — діяти винятково в межах закону. Він зауважив, що кількість звернень щодо порушень прав значно зросла: від 42,5 тисяч у 2022 році до понад 123 тисяч у 2024-му, і до кінця року очікується перевищення позначки у 150 тисяч. Це свідчить про масштаби викликів і водночас про довіру громадян до інституції. Відповідно до Конституції, під час воєнного стану деякі права можуть бути обмежені, але ключові аспекти залишаються недоторканними. Водночас органи влади мають діяти лише в межах власних повноважень, не порушуючи права людини. У випадках зловживань Інституція Омбудсмана реагує — від публічних заяв до юридичних кроків, включно зі звільненням посадовців і накладанням адміністративних стягнень. Правозахисник підкреслив, що навіть у час війни Україна зобов’язана залишатися демократичною та європейськоорієнтованою державою. Будь–які спроби «поставити права людини на паузу», як іноді лунає в публічному просторі, він назвав загрозливими. Адже саме відданість правам і свободам гарантує продовження міжнародної підтримки та допомагає утвердити Україну як частину цивілізованого світу:
― Філософія виживання України ― залишатись демократичною державою, орієнтованою на європейські цінності. Це єдиний варіант нам не просто вижити, а ще й перемогти.
Під час зустрічі студентка–першокурсниця звернулася до Дмитра Лубінця із запитанням про те, які кроки варто зробити молоді, що бачить своє майбутнє у сфері міжнародних відносин та захисту прав людини. Уповноважений поділився власним досвідом і виокремив три головні орієнтири. По–перше, навчання має бути безперервним: навіть після закінчення університету потрібно постійно здобувати нові знання, зокрема через читання книг. Він розповів, що саме звичка до системного читання допомогла йому здобути золоту медаль у школі та вступити на бюджет у Донецький національний університет. По–друге, за словами фахівця, успіх приходить через наполегливість і вміння не здаватися після поразок. Правозахисник згадав, як ще студентом подавав десятки заявок на міжнародні гранти й обміни, і попри відмови, зрештою отримав перші перемоги, що відкрило йому шлях до закордонних поїздок і практики. Третя порада стосувалася знання мов: сучасний світ вимагає вільного володіння англійською та бажано ще кількома мовами, аби мати можливість напряму спілкуватися з міжнародною спільнотою:
― Ніколи не здавайтесь. Ніколи не опускайте руки. Сильними нас роблять не наші перемоги, як би ми до них не прагнули, а наші невдачі.
Серед актуальних тем, які підняли учасники зустрічі, прозвучало й питання про механізми захисту для осіб, що постраждали від сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом, та ефективність їхньої реалізації на практиці. Відповідаючи, Омбудсман сказав, що система допомоги передбачає кілька рівнів: державні програми з фінансування медичної, психологічної та правової реабілітації, підтримку міжнародних партнерів, а також реагування з боку Інституції Омбудсмана. За перше півріччя 2025 року до нього надійшло 56 заяв, і хоча ця цифра виглядає невеликою, вона свідчить, що люди звертаються вже після того, як пройшли через інші органи влади. Правозахисник відзначив, що значною проблемою залишається ставлення суспільства, яке часто засуджує жертв замість підтримки, навівши приклад із деокупованої Харківщини, коли дівчина зізналася, що не готова розповісти навіть власній матері про пережите насильство через страх осуду. За словами п. Лубінця, держава повинна бути готова працювати з цією темою ще довгі роки, адже міжнародний досвід показує, що постраждалі нерідко зважуються заявляти про злочини через 5–10 років після завершення війни. Головне завдання інституції — створити умови, щоб люди могли отримати допомогу навіть без подання заяви до поліції, і зробити все для того, аби вони відчули реальну підтримку держави:
― Ми не знаємо, коли закінчиться ця війна, але ми розуміємо, що вона завершиться точно нашою перемогою. Але нам треба займатись цим питанням і питанням захисту прав постраждалих ще багато років… Ми займаємось не тільки реагуванням на порушені права. Ми займаємось правопросвітницькою роботою, передаємо контакти. І моя основна філософія по цьому напрямку — зробити все, щоб людина залишилась задоволеною.
Одна з учасниць поцікавилася, яке правило чи закон Дмитро Лубінець вважав би за потрібне змінити у Верховній Раді. Юрист пояснив, що не має права законодавчої ініціативи, проте фактично впливає на законотворчий процес, оскільки кожен законопроєкт чи постанова уряду надходять на експертизу його інституції з точки зору дотримання прав людини. Лише за три роки роботи команда омбудсмана надала висновки більш ніж щодо 18 тисяч законодавчих змін. Відповідаючи на запитання, спікер підкреслив, що проблема полягає не у зміні конкретного закону, а у формуванні нової філософії ставлення до законодавства. За його словами, будь–які зміни мають супроводжуватися реальними механізмами імплементації та фінансовим забезпеченням:
― Нам не треба міняти якийсь окремий закон. Нам треба міняти філософію ставлення до законодавства. І найголовніше — ми всі повинні розуміти, що у нас є не тільки права. Як уповноважений Верховної Ради України з прав людини, я постійно наголошую: «Шановні громадяни України, не забувайте, що в Конституції написані не тільки права, там написані й обов’язки. Вимагати від держави забезпечення повного спектру своїх прав без виконання своїх зобов’язань неможливо». Саме це повинно стати нашою філософією — влади та громадянського суспільства.
Коли всі розуміють свої права та обов’язки і діятимуть винятково на підставі чинного законодавства, тоді багато чого у нас автоматично зміниться.
Останнє запитання прозвучало від студентки–першокурсниці: воно стосувалося того, які заходи потрібні, щоб внутрішньо переміщені особи не почувалися тимчасовими та водночас зберегли бажання повернутися додому після деокупації. Державний діяч відповів, що переселенці потребують особливої уваги не лише від держави, а й від органів місцевого самоврядування. Він зауважив, що це питання не можна ігнорувати, навівши приклад сумнівного рішення про ліквідацію профільного міністерства. За його словами, Інституція Омбудсмана залишається єдиною структурою, яка системно опікується цією категорією громадян і має окремого представника, що також є переселенкою з Донеччини. Серед важливих кроків він назвав створення міжнародного реєстру збитків, переговори про фінансування відновлення за рахунок заморожених російських активів та надання ВПО доступу до державних програм, зокрема «єВідновлення». Також, підкреслив п. Лубінець, парламент послідовно працює через спеціальну комісію з питань ВПО, а міжнародні партнери залучаються до пошуку рішень.
На завершення зустрічі уповноважений Верховної Ради України з прав людини відзначив активність студентів і подякував усім, хто ставив змістовні та актуальні запитання. На знак вдячності найактивніші учасники отримали пам’ятні подарунки, які залишать приємні спогади про цю зустріч. Правозахисник підкреслив, що саме готовність висловлювати власну позицію, не боятися першими брати слово й вступати в дискусію є проявом справжніх лідерських якостей, які допомагають формувати особистість, відкривають шлях до майбутніх досягнень і є важливими для тих, хто прагне зробити внесок у розвиток держави:
― Ви всі хочете стати успішними. Успішний — це лідер. Це той, хто не боїться робити крок, передусім — перший. Успішність не означає посаду. Успішність означає, що ви будете займатись тією справою, яка приноситиме вам максимальну насолоду від результатів своєї роботи.
