12 424 гривні! Це найбільша збірка за всі роки таких акцій, що давно стали традицією коледжу. Кошти передали на придбання квадроцикла для одного з підрозділів Сил спеціальних операцій, який нищить ворога на Сумщині. Так студенти долучилися до збору, який організували побратими та посестри Ірини Цибух (Чеки) — журналістки й парамедикині батальйону «Госпітальєри», що віддала життя у боротьбі за Україну.
— Традиція ярмарків у нас досить давня, тому вже не можу сказати, відколи їх почали. Зазвичай такі заходи приурочуємо до святкових чи пам’ятних дат. Можемо мати два-три ярмарки на семестр. Наші студенти часто ініціюють їх. Маємо запит ще від однієї групи, але вона вже проведе різдвяний ярмарок. Колись вторговані кошти студенти використовували по-різному, але від початку війни передаємо їх на допомогу Збройним силам України, однак стараємося робити це адресно. Попередні рази ми їх спрямовували для бойового підрозділу батька нашої студентки та бригади чоловіка однієї викладачки, які захищають Україну. А цього разу відгукнулися на запит Тетяни Пилипець з бібліотеки на Ринку, 9, — розповідає заступниця директора з виховної роботи Оксана Гривняк.
Кожен ярмарок у Поліграфічному коледжі завше перетворюється на справжнє свято єдності й добрих справ. До приготування солодощів цього разу долучилися першокурсники, які навчаються за освітньою програмою «Дизайн друкованої продукції». Це була лише одна група — 34 студенти. Серед них навчається хлопець зі Сумщини. Його батьки, які там мешкають, теж вирішили долучитися до ярмарку й надіслали солодощі поштою.
— Ярмарки зазвичай готують по групах, адже якби влаштували такий захід загальноколеджівського рівня, то не було б де всім розкластися. Та й щоб встигнути розпродати всю продукцію за кілька годин, а триває ярмарок зазвичай з 10-ї до 13-ї години, треба було б виходити на площу Митну і пропонувати її мешканцям та гостям міста, — пояснює Оксана Ігорівна.
Цього разу на столах для продажу були домашні сирники, брауні, легендарні андрути, еклери та інші смаколики. Їх доволі швидко розкуповували студенти та викладачі. Атмосфера заходу була теплою й родинною — охочі не лише купували випічку, а й відчували свою причетність до важливої справи.
Організатори вміло розподілили собі ролі: хтось готував, хтось торгував, хтось був касиром, хтось створив банку для тих, хто не має готівки, а ще хтось голосно й переконливо закликав інших не проходити повз, а купувати. А вже коли закінчилася велика перерва й основний попит спав, студенти пройшлись із залишками смаколиків по аудиторіях зі словами: «Ціни знижено, отож користайте з моменту!».
Зазвичай на таких ярмарках у коледжі продають не лише солодощі — пляцки та тістечка. Студенти також пропонують власну поліграфічну продукцію, виготовлену на практичних заняттях чи на виробничій практиці: календарі, обкладинки для блокнотів, вітальні листівки… А на цьогорічний передвеликодній ярмарок першокурсники, які мешкають у гуртожитку, самотужки напекли смачнющих пасок, і це 15–16-річні дівчата та хлопці. Керівництво й викладачі не могли надивуватися, як їм це вдалося — таким юним і в умовах гуртожитківської кухні.
