4 липня у Львові, на Вулецьких пагорбах, відбулися пам’ятні заходи, присвячені 84-й річниці одного з найтрагічніших епізодів у спільній історії України та Польщі — масового розстрілу львівських професорів у липні 1941 року. Участь у заході взяли представники української та польської академічної спільноти, керівники Львова та області, дипломати, духовенство, громадськість та студенти.
У ніч з 3 на 4 липня 1941 року, нацистські окупанти арештували понад два десятки провідних науковців львівських університетів. Близько четвертої години ранку їх разом із членами родин вивезли на Вулецькі пагорби, де жорстоко розстріляли. Загалом тоді загинуло понад 20 осіб — представників інтелігенції, які були мозком і серцем академічного Львова.
Серед них — проректор Львівської політехніки Антоній Ломніцький, письменник і перекладач Тадеуш Бой-Желенський, декан медичного факультету Тадеуш Островський, ректор Львівського університету Роман Лонгшам де Бер'є, ректор і проректор Львівської політехніки Каспер Вайгель. Це були постаті світового рівня, наукова діяльність яких мала великий вплив далеко за межами України чи Польщі.
Урочиста церемонія розпочалася виконанням державних гімнів України та Польщі. Присутні вшанували пам’ять загиблих хвилиною мовчання. До пам’ятника поклали квіти представники органів влади, українських та польських університетів, дипломатичних установ, релігійних конфесій, а також громадських організацій.
У церемонії взяли участь ректори та проректори львівських університетів, серед яких Національний університет «Львівська політехніка», Львівський національний університет ім. Івана Франка, медичний університет ім. Данила Галицького, Національна академія сухопутних військ, Український католицький університет, Лісотехнічний університет, університет внутрішніх справ та інші.
Особливо символічною була участь польських делегацій та освітніх інституцій. Від імені уряду Республіки Польща та польських закладів вищої освіти до меморіалу квіти поклали Тимчасово повірений у справах Польщі в Україні пан Пйотр Лукасєвіч, Генеральний консул у Львові Марек Радзівон, а також представники Жешівського університету, Сілезької та Вроцлавської політехнік, Краківської Політехніки та Університету науки і технологій AGH.
Завершальною частиною церемонії стала екуменічна молитва, яку провели представники двох християнських конфесій: архиєпископ-митрополит Львівський Римо-Католицької Церкви Мечислав Мокшицький, отець Роман Кравчик від Української Греко-Католицької Церкви та студентський капелан отець Юрій Остапюк. Це стало ще одним проявом єдності й духовного єднання у скорботі.
Пам’ять про львівських професорів шанують і за межами України. Цього року проректорка з навчальної роботи та якості освіти Львівської політехніки Ірина Хомишин взяла участь у церемонії вшанування біля пам’ятника Martyrologii Profesorów Lwowskich у польському Вроцлаві — місті, куди після Другої світової війни переїхала значна частина наукової еліти Львова.
Трагедія на Вулецьких пагорбах — це глибока рана, що продовжує боліти і сьогодні. Нацистський режим, як і радянський, прагнув знищити інтелектуальну еліту, аби підірвати саму основу національної свідомості. Саме тому Україна, яка й нині переживає війну, особливо глибоко розуміє трагедію втрати інтелігенції.
Під час нинішньої війни Польща стала для України не лише сусідом, а справжнім другом і братом. Мільйони українців знайшли прихисток у польських домівках, польські університети прийняли студентів, науковців, а держава надала значну гуманітарну та військову допомогу.
