21 листопада в Культурно-мистецькому просторі «Кава на Професорській» (Науково-технічна бібліотека Львівської політехніки, вул. Професорська, 1) відбулася презентація монографії доктора історичних наук, завідувача кафедри історії, музеєзнавства та культурної спадщини Івана Хоми «Громадська, військова та політична діяльність Євгена Коновальця (1891–1938)», що побачила світ у Видавництві Львівської політехніки у 2024 році. Науковим редактором праці виступив доктор історичних наук, професор Ігор Соляр. Подія зібрала викладачів, студентів, дослідників новітньої історії України та всіх, кого цікавить український національно-визвольний рух ХХ століття.
У вступній частині лекції Іван Хома окреслив передісторію появи монографії. Ще 2016 року у видавництві «Клуб сімейного дозвілля» вийшла його науково-популярна книга «Євген Коновалець. Історія нескорених». Працюючи над цим виданням, дослідник дійшов висновку, що попри наявність окремих студій, життєвий і політичний шлях Коновальця не було проаналізовано комплексно. Спершу, за словами автора, виникало відчуття, ніби «про Коновальця вже все написано». Однак глибше занурення в джерела й історіографію дало змогу виявити, що низка ключових сюжетів – зокрема молодіжний рух до 1914 року, структура Січових стрільців, міжвоєнна міжнародна діяльність – залишались недостатньо висвітленими. Саме це спонукало перейти від фрагментарних досліджень періоду 1917–1919 років до всебічного осмислення всього військово-політичного шляху Провідника. Іван Ярославович підкреслив, що постать Євгена Коновальця є ключовою для розуміння українських державотворчих процесів першої половини ХХ століття.
Окремий блок презентації був присвячений джерельній базі монографії. Іван Хома наголосив, що важливим підґрунтям праці став особистий фонд Євгена Коновальця, який зберігається в Осередку української освіти та культури у Вінніпезі. Саме звідти вдалося залучити значний масив унікальних документів, доповнений матеріалами з інших фондів цього ж архіву. Автор також розповів про співпрацю з Музеєм-архівом ВУАН у Вінніпезі та Еміграційним архівом у Міннесоті, де, завдяки допомозі колег, було віднайдено необхідні матеріали. До корпусу джерел увійшли документи з трьох архівів Москви (опрацьовані ще у 2009 році), двох архівів Варшави, а також матеріали львівських і київських архівів. Важливу роль відіграла преса кінця ХІХ – першої половини ХХ століття: тисячі випусків періодики за 1891–1938 роки дали змогу відтворити суспільний контекст і відстежити рецепцію діяльності Коновальця сучасниками. Частина найцінніших документів, як зауважив дослідник, нині вже опублікована, проте до цього часу не була системно проаналізована в єдиному дослідженні.
Розповідаючи про структуру монографії, Іван Хома окреслив головні тематичні блоки: початкову, гімназійну та університетську освіту Євгена Коновальця; його участь у товаристві «Просвіта», Українському студентському союзі, діяльність у лавах Української національно-демократичної партії; бойовий досвід Першої світової війни, перебування в російському полоні та волонтерську діяльність 1917 року; керівництво Січовими стрільцями, участь в антигетьманському повстанні, пошук шляхів продовження боротьби за відновлення державності. Окремі розділи присвячені праці в Українській народно-трудовій партії, керівництву Українською військовою організацією, співпраці з українськими середовищами в США та Канаді, а також створенню Організації українських націоналістів, її міжнародним контактам та проникненню радянських спецслужб у середовище ОУН.
Під час презентації автор наголосив на кількох аспектах біографії Коновальця, які, на його думку, досі недооцінені в українській історіографії. Йдеться насамперед про роль молодіжного середовища Галичини до 1914 року, в якому формувалися лідерські якості, організаторський талант і відповідальність майбутнього Провідника. Не менш важливим є досвід командування Січовими стрільцями Армії УНР, де Коновалець проявив себе не тільки як військовик, а й як стратег, здатний згуртовувати людей навколо ідеї захисту української державності. Об’ємно показано його міжнародну діяльність упродовж 1920–1930-х років, коли завдяки зусиллям Коновальця і Проводу українських націоналістів українське питання прозвучало на рівні європейської дипломатії як важливий чинник східноєвропейської політики:
– У листопаді 1917 року Євген Коновалець виступає одним із співзасновників військової формації Січових стрільців. Наприкінці 1917 року особовий склад обрав його командиром. На цій посаді він буде незамінним керівником Січових стрільців до часу розформування в грудні 1919 року. Курінь став першим для нього досвідом заснування окремої структури. Йому вдалось під час командування поєднувати управлінські засади, які використовують у громадсько-політичних інституціях та війську. Січові стрільці під командуванням Євгена Коновальця взяли участь у двох війнах з більшовицькою Росією та війні з російськими білогвардійськими силами, – розповів дослідник.
Окрему увагу слухачів привернули міркування Івана Хоми щодо особистісних рис Євгена Коновальця. Науковець підкреслив його здатність критично осмислювати власний шлях, враховувати попередній досвід і не прагнути особистої слави. Відчуття відповідальності, уміння комунікувати з різними середовищами, формувати коло однодумців робили його незамінним у процесі творення інституцій українського визвольного руху. На переконання автора, саме Коновалець створив для українців можливість бути творцями, а не лише жертвами історії, а тому є однією з беззаперечних провідних постатей міжвоєнного періоду:
– Успіх Січових стрільців сприяв зростанню популярності та авторитету Коновальця. Як наслідок, він став впливовою військово-політичною постаттю державотворчих процесів у 1918–1920 роках. Євген Коновалець, позбавившись впливу представників ЗУНР, вдався до безпрецедентної кампанії налагодження комунікації з націоналістичними організаціями для об’єднання їх у єдину революційну силу. Провів багато поїздок та зустрічей. Як наслідок, засновано Провід українських націоналістів, проведено об’єднавчий конгрес та створено ОУН, яка складалась з представників всіх українських земель. Заснування ОУН – це безпрецедентна подія в національно-визвольних змаганнях, яка була ініційована, координована та реалізована Коновальцем. ОУН охопила Галичину та українську еміграцію, в тому числі в США та Канаді.
Після завершення доповіді відбулася сесія запитань і відповідей, під час якої учасники поділилися власними міркуваннями щодо постаті Коновальця та сучасних викликів історичної науки. Іван Ярославович підписав кілька примірників монографії. Організатори подякували авторові за багаторічну працю, за змістовну й актуальну лекцію та наголосили, що такі події у просторі «Кава на Професорській» сприяють не лише популяризації наукових досліджень, а й сприяють формуванню виваженого та відповідального ставлення до українського минулого в умовах нинішніх викликів державності.
Світлини –
