У Національному університеті «Львівська політехніка» завершися перший день семінару-практикуму «Планування та фінансування, облік і звітність, кадри і зарплата, майнові відносини у закладах вищої освіти». У четвертому й останньому цього дня блоці питань, винесених на обговорення, доповідачі порушили такі теми, як організація внутрішнього контролю у ЗВО, уповноважені особи та організація внутрішнього аудиту у ЗВО.
Доповідачами були представники відділу внутрішнього аудиту МОН України: начальниця відділу внутрішнього аудиту Галина Калиневич, заступниця начальниці відділу внутрішнього аудиту Лариса Поздіна та головний спеціаліст відділу внутрішнього аудиту Ігор Житнецький.
Першою виступила Галина Калиневич. Вона зазначила, що її підрозділ відповідає за проведення внутрішніх аудитів, основною метою яких є дотримання внутрішнього контролю. Внутрішній контроль — це оновлена система, що діє в кожному навчальному закладі й має комплексний характер. Однією з причин її введення є Угода про асоціацію України з ЄС, ратифікована Законом України від 16.09.2014 року. Відповідно до статей 346 і 347, основною вимогою цієї угоди є запровадження системи внутрішнього контролю в діяльності будь-якої бюджетної установи.
Спікерка також наголосила, що за внутрішній контроль у кожній установі відповідає її керівник. В установі обов’язково має бути визначена особа — координатор внутрішнього контролю, оскільки зовнішній контроль перевіряє наявність внутрішнього в кожній установі відповідно.
Основою внутрішнього контролю є управлінська відповідальність і підзвітність керівника та працівників за належне управління й розвиток установи. Це передбачає якісне досягнення цілей державної політики, за що відповідає установа, а також задоволення потреб суспільства.
Керівник обирає, впроваджує та застосовує відповідні методи, механізми й інструменти управління, делегує повноваження, забезпечує чіткий розподіл обов’язків, ресурсів, відповідальності та підзвітності між своїми заступниками, керівниками нижчого рівня і працівниками установи. Основними засадами внутрішнього контролю є запровадження в діяльності заходів, спрямованих на ефективне управління та використання бюджетних коштів, недопущення відхилень у діяльності, корупційних порушень, шахрайства та зловживань службовим становищем.
Наступною до слова запросили Ларису Поздіну, яка висвітлила недоліки внутрішнього аудиту. До них вона зарахувала ризикові операції та неефективне або необґрунтоване здійснення видатків. Кожен заклад вищої освіти визначає свою структуру, щоб виконувати обов’язки та досягати мети. Після цього затверджують штатний розклад. Якщо структура затверджена частково, скажімо, на 50 відсотків, складання штатного розкладу стає ризиковою дією, оскільки розбіжності між структурою і штатним розкладом призводять до ризикових операцій, зокрема до юридичних, фінансових, нормативних неузгодженостей.
Останнім виступив Ігор Житнецький, який розповів про ситуації, що виникають під час перевірки бази ЄДЕБО (Єдина державна електронна база з питань освіти). Він зупинився на розділі, який використовують під час внутрішнього аудиту: «Аналіз ступеня виконання та досягнення цілей, визначених статутом, законодавством та іншими дозвільними документами». Цей розділ передбачає подання закладами вищої освіти інформації про студентів, які відраховані, зараховані або завершили навчання. Часто дані, які подають ЗВО, не збігаються з інформацією, що міститься в ЄДЕБО. Однією з найпоширеніших причин цього є те, що дані вводиться у базу ЄДЕБО на рівні оператора бази, а оператор бази чи керівник структурного підрозділу не проконтролював їх введення.
Ігор Житнецький також звернув увагу на внутрішній контроль навчально-педагогічних працівників. У кожному закладі діє положення про планування та облік роботи НПП, у якому переважно зазначено норми часу за різними видами діяльності: навчальною, науковою, організаційною. Керівник структурного підрозділу закриває табель робочого часу, засвідчуючи відпрацювання працівником робочого часу. Порівнюючи фактичний час виконання із запланованим, затвердженим перед початком семестру, останній виходить значно більшим. Під час перевірки індивідуальних планів відсутні відмітки про виконання роботи та висновок керівника структурного підрозділу щодо її виконання. Відповідальність за такі ситуації лежить на керівнику, тому потрібно контролювати ці моменти, щоб запланована і виконана робота була якісною та результативною.
