25 жовтня свій 85-річний ювілей святкує один із найвидатніших випускників Львівської політехніки — директор Головної астрономічної обсерваторії НАН України, член Президії Національної академії наук України Ярослав Яцків.
Уся спільнота Національного університету «Львівська політехніка» щиро вітає ювіляра. Ми гордимося тим, що Ви — наш випускник, людина, яка присвятила своє життя науці, освіті й служінню Україні. Ваша наукова й громадська діяльність є взірцем відданості, мудрості та невтомного пошуку істини. Від усього серця бажаємо Вам, Ярославе Степановичу, міцного здоров’я, життєвого натхнення, довгих щасливих років, невичерпної енергії для нових ідей і наукових звершень!
Внесок Ярослава Яцківа у розвиток української й світової науки складно переоцінити. Ярослав Степанович — видатний астроном і геодезист, доктор фізико-математичних наук, академік НАН України, голова Наглядової ради Львівської політехніки, президент Української астрономічної асоціації, перший заступник Міністра освіти і науки України у 2000–2004 роках, учений у галузі астрономії, космічної геодинаміки та космічних досліджень, громадський діяч, лауреат Державної премії України та Державної премії СРСР у галузі науки й техніки, заслужений діяч науки і техніки України.
В інтерв’ю Ярослав Яцків розповів, яку роль у його житті й кар’єрі відіграло навчання у тодішньому Львівському політехнічному інституті
«Із часів навчання найбільше запам’яталися висококваліфіковані викладачі»
— У цьому інституті навчалися старші колеги й родичі, зокрема мій брат Орест Яцків. Вибір у мене був невеликий — я одразу знав, що вступатиму до Політехніки. Спочатку хотів піти на радіотехнічний факультет, але зрештою обрав геологорозвідувальний, хоча там була велика конкуренція. Тоді створили нову спеціальність — «астрономогеодезія», і я випадково потрапив туди. Саме вона привела мене до бажаного результату: я став і астрономом, і геодезистом.
Із часів навчання найбільше запам’яталися висококваліфіковані викладачі. Вони були запрошені з усієї України й інших республік тодішнього СРСР. Їхній вплив на моє становлення як науковця був значним. Лише після завершення навчання, коли сам почав наукову роботу, я зміг повною мірою оцінити їхню професійну майстерність.
Особливий вплив на мою наукову діяльність мав Анатолій Філіпов, який до приїзду у Львів працював у Полтавській гравіметричній обсерваторії. Саме він допоміг мені визначитися з темою дипломної роботи та напрямом досліджень — вивченням обертання Землі. Згодом я теж працював у Полтавській гравіметричній обсерваторії.
«Напевно, упертість привела до того, що я став одним із найкращих студентів»
— У нас була чудова студентська група, переважно хлопці, тож ми постійно змагалися між собою. Моїми друзями були Микола Кравцов — староста групи, Павло Корба, який після навчання тривалий час працював у Полтавській гравіметричній обсерваторії, а також Мирон Васьків, мій земляк і шкільний товариш.
Я був меншим на зріст, тому завжди доводилося боротися за визнання. Напевно, саме ця впертість допомогла мені стати одним із найкращих студентів і ленінським стипендіатом. У групі я був знаний також як футболіст — грав у команді свого села Данильчого, а потім у команді міста Рогатина. На вихідних їздив на матчі, заробляв трохи грошей і привозив гостинці. Це, мабуть, додавало популярності.
«Я завжди пишався тим, що навчався в Політехніці»
— Студентські роки закінчилися, але кожна людина проходить свої випробування. Думаю, мені пощастило вийти з них гідно й зробити щось важливе і для науки, і для України. Про свій життєвий шлях я написав двотомник «Моє земне тяжіння», який можна прочитати на сайті Головної астрономічної обсерваторії НАН України.
Ще під час навчання тривали змагання між студентами Львівської політехніки та Львівського університету імені Івана Франка. Я завжди пишався тим, що навчаюся саме в Політехніці. І сьогодні вважаю великою честю бути політехніком і Почесним доктором Національного університету «Львівська політехніка».
Ми активно співпрацюємо з викладачами й студентами університету, проводимо спільні дослідження та наукові форуми. Щороку я відвідую Інститут геодезії, беру участь у Геофорумі, який відбувається в Брюховичах. Там працюють активні люди, які продовжують розвивати наукові традиції Політехніки, і я радий підтримувати з ними контакти.