Містобудування — це не просто проєктування «на папері». Це про людиноорієнтованість, інклюзію, розуміння простору та бачення міста як живого середовища, що змінюється, — особливо тепер, у період війни, а також після неї. Саме такий підхід лежить в основі навчання на кафедрі містобудування Інституту архітектури та дизайну Львівської політехніки. Тут студентів з перших курсів залучають не лише до креслення та моделювання, а й до реальної взаємодії з міським середовищем і практичних завдань, що мають стосунок до міста, його історії та культури.
— У сфері містобудування ми активно співпрацюємо з громадами Львівщини. Їздимо зі студентами в інші міста, застосовуємо партисипативні практики: спілкуємося з мешканцями, представниками влади та різними категоріями людей, для яких і проєктуємо. Ми також співпрацюємо з Львівською міською радою та розробляємо актуальні для міста теми на рівні бакалавра й магістра, — розповіла Ярина Онуфрів, доцентка кафедри.
На кафедрі переконані: сьогодні урбаністика надзвичайно важлива й актуальна. Саме тому однією з обов’язкових складових навчального процесу є участь у виставках, конкурсах, форумах, які дають змогу презентувати свої роботи перед мешканцями.
— Для студентів це дуже хороша нагода заявити про себе й показати себе ширшій аудиторії — не лише однокурсникам і викладачам, а й містянам. Вони відчувають, що беруть участь у публічному житті міста, і це дуже корисно як для Політехніки, так і для студентів та мешканців. Адже виставка ще раз підкреслює цінність нашого архітектурного спадку, звертає увагу на архітектурні деталі, яких ми зазвичай не помічаємо, — зазначила викладачка.
Однією з таких подій стала виставка «Ар-нуво. Очима студентів та студенток Національного університету "Львівська політехніка"», організована у партнерстві з ЛКП «Бюро спадщини» та Мистецькою бібліотекою. З 10 по 20 червня 2025 року в приміщенні бібліотеки представили 20 графічних рисунків першокурсників, присвячених львівській сецесії (ар-нуво).
— Ми її зробили з графічних робіт, які студенти виконували у межах дисципліни «Архітектурна графіка та композиція, частина 2» на першому курсі. Завданням студентів було походити по Львову, пофотографувати будівлі в стилі ар-нуво та зробити зарисовки як загального вигляду будівлі, так і окремих архітектурних деталей, — пояснила Ярина Онуфрів.
Студенти самостійно вибирали будівлі, техніку виконання та композицію, а також оформлювали роботу. Викладачі лише консультували й підказували на початковому етапі, радили, на що краще звернути увагу і які деталі прорисувати.
Для Максима Левковича, студента першого курсу кафедри містобудування й одного з учасників виставки, така робота стала способом по-іншому поглянути на місто.
— Ця виставка дала такий досвід, як можливість заглибитись у вивчення історії архітектури й поцікавитися стилем сецесії, українською сецесією, саме у Львові, яка в нас була. Адже це досить непримітний стиль: якщо так просто прогуляєшся вулицями, то не впадає у вічі, не звертаєш уваги. Але це досить цікаво — подивитися, оглянути різноманітні пам’ятки архітектури, різні елементи, дізнатися, які були в той час, коли будували в стилі сецесії. Тому це було досить цікаво для нас, — поділився Максим.
Його рисунок — це фасад будівлі на вул. Бандери, 39, виконаний маркерами та лайнерами — вночі, бо Максим трохи не встигав. Як зізнається студент, він був здивований, коли його роботу відібрали для виставки:
— Звісно, я був трошки в шоці, коли мою роботу взяли на виставку. Але я певною мірою надіюся, що досить скрупульозно ставлюся до виконання робіт і стараюся робити так, щоб усе було ідеально. Я не можу просто взяти і швидко щось намалювати. Мушу над цим посидіти, опрацювати, щоб усе мені подобалося. Якщо мені робота подобається, тоді я вже можу її спокійно здавати.
Студентка Оксана Атаманчук, яка також брала участь у виставці, вважає, що такі заходи — чудова можливість для розвитку, мотивація для студентів і водночас підготовка до роботи в майбутньому.
— Звичайно, архітектори часто беруть участь у різних конкурсах і грантах на свої роботи, адже від цього іноді залежить і заробіток. Тому такі заходи є корисним і, як на мене, цікавим досвідом під час навчання, — зауважила Оксана.
Свої роботи вона виконувала в акварелі — це було поточним завданням на курсі, але так збіглося, що вони підійшли за тематикою до виставки, що не могло не тішити.
— Завдання було зобразити історичну архітектуру та архітектурні фрагменти будівель Львова — графічно або в кольорі. На моїй першій роботі зображено житловий будинок за адресою вул. Котляревського, 12, а на другій —— портал будинку на вул. Котляревського, 15. Загалом я задоволена самим фактом, що мої роботи були представлені на виставці, а також високими балами від викладачів, — поділилася студентка.
Її участь — результат пропозиції викладачів, які підтримали студентку.
— Дуже рада, що викладачі залучають студентів до участі в таких заходах, бо часом я сама соромлюся запитати, чи досить добре в мене виходить, щоб подавати роботу на конкурси чи виставки, — додала Оксана.
І таких прикладів багато — на кафедрі містобудування подібні ініціативи не виняток, а правило. Звісно, ця виставка проходила вперше, проте виставки у Пороховій вежі чи в коридорах університету — не рідкість.
Доцентка кафедри містобудування Ярина Онуфрів розповіла нам про плани на майбутнє:
— Є у планах всеукраїнський огляд-конкурс дипломних робіт, який цього року відбудеться в нашому Інституті архітектури. Приїдуть представники архітектурних шкіл з усієї України, і буде виставка бакалаврських і магістерських робіт. Це конкурс — будуть визначені переможці й нагороджені. Це традиція, яка відновлюється: раніше (до війни) такий конкурс щороку проводили в різних університетах. У 2024 році його відновили, а цьогоріч, восени, він буде в нас. Також у листопаді ми плануємо провести фестиваль архітектури у Пороховій вежі, де будуть виставлені макети, рисунки першокурсників і дипломні проєкти.
Навчання на кафедрі — це ще й можливість брати участь у різних воркшопах і програмах обміну із закордонними університетами, що також дає безцінний досвід і навички.
— За програмою NAWA з Варшавською політехнікою протягом 2023–2024 років щороку в нас їздили приблизно сім студентів. За програмою Erasmus+ у нас підписана угода з Бранденбурзьким технологічним університетом у Німеччині, яка діятиме до 2026 року. Туди щороку їдуть два-три студенти на семестрове навчання. Також є співпраця у межах програм DAAD, під час яких студенти мали можливість брати участь у спільних воркшопах у Німеччині та Україні. Викладачі теж беруть участь у стажуваннях і воркшопах, — поділилася пані Ярина.
