У Національному університеті «Львівська політехніка» відбулася зустріч учасників проєкту Junior MBA та студентської молоді з підприємцем і управлінцем Миколою Кмітем. Лекція пройшла під символічним гаслом «Мрій. Дій. Досягай» і була присвячена практичному досвіду створення та розвитку успішних українських бізнесів, а також ролі лідерства в умовах сучасних викликів. Микола Кміть — голова Ради директорів агрохолдингу «МУККО», співвласник готельно-оздоровчого комплексу «Святий Шарбель» і гірськолижного комплексу «Плай», член Наглядової ради Національного університету «Львівська політехніка», ексголова Львівської обласної державної адміністрації. Під час зустрічі він говорив про власний професійний шлях, управлінські рішення, відповідальність і логіку роботи на довгу дистанцію.
Захід розпочався зі звернення до представників академічної спільноти проректора з міжнародної діяльності Олега Карого і проректора з навчальної роботи та розвитку студентського потенціалу Миколи Логойди. Проректори наголосили на важливості таких зустрічей для особистісного й професійного розвитку молоді. Вони підкреслили цінність живого діалогу з практиками, які поєднують бізнес-досвід із розумінням потреб регіону та країни загалом, і закликали студентів активно ставити запитання та використовувати можливість здобути максимум практичних знань.
Зустріч стала частиною програми Junior MBA, спрямованої на формування управлінських компетентностей, навичок саморозвитку та відповідального лідерства, і ще раз підтвердила відкритість Львівської політехніки до співпраці з провідними представниками українського бізнес-середовища. Авторкою проєкту та модераторкою заходу була Ірина Андрушків, доцентка кафедри управління проєктами та кафедри менеджменту організацій. У зустрічі також взяли участь представники університетського середовища та регіональних інституцій.
На початку виступу Микола Кміть звернув увагу аудиторії на вік учасників, наголосивши, що, за даними сучасних психологічних досліджень, саме у період між 19 і 22 роками відбуваються ключові зміни у світогляді та самоусвідомленні людини. Тому, за його словами, розмова про вибір професії, життєвого напряму та особисту відповідальність особливо актуальна для молоді. Спікер поділився власним досвідом вступу до Львівської політехніки, згадавши, що вибір навчального закладу й спеціальності в його поколінні часто був зумовлений не стільки усвідомленим покликанням, скільки суспільними обставинами. Водночас він зауважив, що саме навчання у Політехніці стало важливим етапом формування його мислення, а зацікавлення технікою й індустрією відповідало тогочасному уявленню про сучасність і прогрес:
— Я також у сімнадцять років, після закінчення школи, вступав до університету й опинився у Львівській політехніці. Політехніка вважалася одним із найдемократичніших вишів на Львівщині, куди реально можна було вступити. Потрапити до медінституту чи торговельно-економічного було майже неможливо. Я вдячний долі, що вступив саме сюди. Мене вразив головний корпус університету: я тоді навчався в художній школі, цікавився архітектурою, і саме краса цієї будівлі стала для мене вирішальним аргументом. Я зрозумів, що хочу вчитися тут. Далі був вибір професії — машинобудування, машинобудівний факультет. На той час це здавалося чимось справді крутим: індустрія, техніка, виробництво.
Окремо підприємець зупинився на проблемі раннього вибору професії. Він навів приклад освітньої моделі Ізраїлю, де молоді люди після школи проходять армійську службу, мають час на подорожі й самоусвідомлення, і лише згодом визначаються з подальшим навчанням. За його словами, статистика свідчить, що значна частина людей у світі працює не за фахом саме через передчасний вибір, зроблений без достатнього життєвого досвіду. Спікер наголосив: якщо молода людина ще не має чіткого уявлення про своє майбутнє, це не є проблемою. Натомість важливо інвестувати час у власний розвиток. Він порадив цілеспрямовано розвивати як гуманітарне, так і логічно-аналітичне мислення — через культуру, мистецтво, музику з одного боку та складні інтелектуальні завдання, зокрема математику, з другого. За його словами, мозок, як і м’язи, потребує регулярного тренування.
Особливий акцент під час лекції доповідач зробив на темі міжособистісних стосунків. Він зазначив, що будь-яке середовище — навчальне, професійне чи соціальне — будується на взаємодії між людьми, і саме якість цих взаємин часто визначає результат. Спікер наголосив, що в житті завжди є умовний «керівник» — викладач, роботодавець, керівник установи, і вміння вибудовувати коректну комунікацію, розуміти очікування іншої сторони й адаптувати свою поведінку є критично важливим. Оратор зазначив: універсальних моделей спілкування не існує, адже люди суттєво різняться між собою. Тому ефективна взаємодія ґрунтується не на абстрактних принципах, а на уважності, спостереженні та готовності розуміти інших. За його словами, різні стилі поведінки, ставлення до порядку, організації простору чи дисципліни не є «правильними» або «неправильними» — вони є наслідком різних характерів і життєвого досвіду. Вміння співіснувати з цими відмінностями, не намагаючись переробити іншого, — важлива умова здорових стосунків у будь-якому колективі.
Спікер звернувся до психологічної типології, зазначивши, що умовно можна виокремити три домінантні типи людей, кожен з яких має свої сильні сторони й обмеження. Водночас він зауважив: у кожної людини наявні всі три риси, але зазвичай одна з них переважає. Перший тип — люди влади. Це яскраві, амбітні особистості, які прагнуть лідерства, публічного визнання та впливу. Вони потрібні в будь-якому колективі, однак їх надмірна концентрація часто призводить до конфліктів. Як зазначив п. Микола, з такими людьми важливо правильно вибудовувати комунікацію: визнавати їхню роль, не ігнорувати потреби в публічному схваленні та враховувати, що вони схильні зосереджуватися лише на тому, що їх безпосередньо цікавить. Другий тип — педантичні люди. Це точні, дисципліновані, уважні до деталей особистості, які змагаються насамперед із самими собою. Вони схильні до саморозвитку, відповідальні, не запізнюються і прагнуть максимальної якості у своїй роботі. Саме такі риси, за словами спікера, критично важливі для професій, де помилка недопустима. Він навів приклад підбору працівників у сімейному бізнесі, де ключовим фактором є не лише освіта, а й відповідність характеру конкретній функції. Третій тип — комунікатори. Це люди, для яких взаємодія з іншими є необхідною умовою ефективної діяльності. Вони добре працюють у командах, швидко налагоджують контакти, але не здатні продуктивно діяти в ізоляції. Саме тому, зазначив спікер, сучасні формати організації праці дедалі частіше враховують потреби таких людей.
Доповідач також розповів, що найбільше справжні риси характеру людини виявляються у кризових або стресових ситуаціях. Саме тоді стає зрозуміло, хто схильний брати на себе відповідальність, хто діє обережно й раціонально, а хто шукає підтримки через комунікацію. Успіх у професійному та особистому житті значною мірою залежить від того, наскільки людина розуміє свій характер і обирає діяльність, що відповідає її природним схильностям, а не нав’язаним очікуванням.
Після основної частини лекції зустріч продовжилася у форматі запитань і відповідей. У діалозі зі студентами управлінець зосередився на темі міжособистісних стосунків, підкресливши, що як у кар’єрі, так і в бізнесі вирішальним чинником часто є не формальні правила, а вміння правильно вибудовувати взаємодію з людьми. Якщо людина є важливою — особисто чи професійно, — відповідальність за збереження й розвиток стосунків лежить на тому, хто краще розуміє ситуацію і готовий до усвідомлених компромісів. Спікер наголосив, що більшість конфліктів виникає через нерозуміння відмінностей характерів. Саме тому похвала, мотивація й стиль спілкування мають бути адресними: одні потребують публічного визнання, інші — спокійної розмови «сам на сам», а для когось ключовими є емоційний контакт і відчуття команди. Ігнорування цих відмінностей, за його словами, часто руйнує партнерства, робочі колективи й навіть родинні стосунки. Відповідаючи на запитання про кар’єру та бізнес, п. Микола підкреслив, що стійкий успіх неможливий без стратегічного мислення. Він закликав мислити не категоріями швидкого заробітку, а масштабом ринку та довгострокових цілей, розрахованих на 5–7 років. Окремий акцент був зроблений на різниці між бізнесом, який лише генерує дохід, і бізнесом, що створює реальну вартість як система. У блоці запитань із залу також ішлося про розвиток управлінських рис. Спікер зауважив, що лідерство й делегування — це не вроджені риси, а професійні навички, які можна опанувати через практику, навіть якщо це виходить за межі звичного характеру. Саме здатність працювати над собою, витримувати довгу дистанцію та не зупинятися в складних умовах він назвав ключовою рисою майбутніх керівників і підприємців.
Зустріч із Миколою Кмітем стала для студентів і учасників програми Junior MBA не черговою мотиваційною лекцією, а сприятливою можливістю прорефлексувати щодо власних рішень й замислитися над логікою професійного руху на довгу дистанцію. Лекція показала, що успіх у навчанні, кар’єрі чи бізнесі формується не швидкими рішеннями, а поєднанням самопізнання, стратегічного мислення та вміння будувати стосунки з людьми. Саме ці компетентності, за словами спікера, визначатимуть здатність молодих фахівців діяти ефективно в умовах постійних змін і брати на себе роль відповідальних лідерів у майбутньому.
