Ректорка Національного університету «Львівська політехніка» Наталія Шаховська взяла участь у дискусії «Між університетами та культурою — сьогодні й завтра», яка відбулася в межах IV Конгресу Культури «ЗВ’ЯЗОК_РОЗРИВ». До обговорення також долучилися представники семи українських університетів.
Під час дискусії Наталія Богданівна поділилася баченням ролі людини, освітніх інституцій та учасників навчального процесу в умовах великої цифрової революції, зокрема — стрімкого розвитку штучного інтелекту.
— Я насправді зовсім не песимістична і не думаю, що нас захопить штучний інтелект чи змінить наш світ. Він створить зручності для нас усіх. Адже ми, як людство, вже переживали цілу низку революцій, які стосувалися нас як інтелектуальних особистостей, — наголосила ректорка.
Наталія Богданівна пригадала, як під час її навчання викладачі скептично ставилися до появи калькуляторів, а згодом — інтернету.
— Нам казали: «Ось ви носите калькулятори, а ми все рахували на логарифмічній лінійці», а потім — що через інтернет ніхто більше не буде ходити в бібліотеки. Та ми бачимо, що кожна така революція не знищувала мислення, а змінювала спосіб роботи з інформацією, — зауважила Наталія Шаховська.
За словами очільниці нашого університету, завдання суспільства й освітніх інституцій — правильно пояснювати молодому поколінню природу нових технологій.
— Штучний інтелект — це не замінник праці і не інструмент, який створює нові речі. Це інструмент, який допомагає нам аналізувати великі обсяги даних і структурувати знання. Якщо розглядати його саме так — це справді великий помічник для розвитку.
Окремо ректорка зупинилася на питанні етичності використання штучного інтелекту.
— Цю розмову потрібно починати ще зі школи. Якщо йдеться про копіювання готових результатів, ми ризикуємо зменшити когнітивні можливості учнів. Та якщо змінити підхід до навчання, штучний інтелект починає реально допомагати, — зазначила Наталія Шаховська.
Наталія Богданівна звернула увагу й на те, що сучасний світ характеризується надлишком інформації, і саме тут нові технології стають необхідними.
— Колись у нас було кілька підручників як основне джерело знань. Сьогодні інформації надзвичайно багато, і використання штучного інтелекту для її структурування допомагає всім нам, — сказала ректорка.
На думку Наталії Шаховської, Україна має унікальні можливості в цій сфері:
— Ми ще не є повноцінним членом Євросоюзу, а отже, не маємо такої зарегульованості щодо даних і алгоритмів, як у Європі. І цими перевагами ми повинні скористатися. Недарма професори, які приїжджають до України навіть під час війни, кажуть, що наша держава може стати другою Силіконовою долиною.
Штучний інтелект, за словами Наталії Богданівни, — це також елемент культури й наукової дипломатії.
— Це можливість розповідати світові про Україну, її університети, викладачів, студентів і чітко окреслювати своє місце на мапі Європи та світу, — додала ректорка.
Окрема частина дискусії була присвячена осмисленню досвіду прямування до отримання статусу Європейської столиці культури та ролі співпраці між академічними інституціями.
Рефлексуючи над тим, що Львів не отримав цього статусу,
Наталія Шаховська зауважила:
— Так, було очікування, що ми мали би його отримати. Та з іншого боку, кожен із нас має відчувати — ми вже є культурною столицею.
Для нашої ректорки культура — значно ширше поняття, ніж мистецтво.
— Культура — це те, як ми між собою взаємодіємо, як взаємодіємо із середовищем і як впливаємо одне на одного. І в цьому сенсі ми вже є культурною столицею.
Порівнюючи український досвід із європейським, Наталія Шаховська наголосила, що війна навчила українців справжньої емпатії та чутливості. Ректорка навела приклад, який це яскраво це ілюструє:
— У головному корпусі Львівської політехніки є стенд із загиблими героями — нашими студентами, викладачами, випускниками. Серед них — діти. І коли під час одного з візитів пролунало запитання: «А що ви відчуваєте, коли бачите мертвих студентів?», я зрозуміла, що жоден із нас ніколи б не поставив такого питання. Саме тому вважаю, що ми вже є культурною столицею.
Повертаючись до теми взаємодії між університетами, Наталія Богданівна підкреслила, що співпраця вже відбувається і не повинна сприйматися як загроза.
— Так, ми в чомусь конкуруємо — за студентів, науковців, фінансування. Але водночас ми доповнюємо один одного. У кожного університету є своя культура, і постійна взаємодія лише збагачує нас усіх, — зазначила Наталія Шаховська.
На завершення Наталія Богданівна закликала до активної кооперації:
— Нам потрібно формувати нові культурні продукти і представляти їх усьому світу. Саме так культура університетів впливає на місто, країну і глобальний контекст.
Світлини — Віталія Грабара
