18 липня 2025 року в межах дискусійного клубу ХХ Міжнародної школи україністики «Крок до України» в режимі онлайн відбулася зустріч слухачів школи з Тетяною Єщенко, українською мовознавицею, докторкою філологічних наук, професоркою, членкинею Донецького відділення Наукового товариства імені Тараса Шевченка та Національної спілки краєзнавців України.
Модерувала зустріч Ірина Ключковська, директорка МІОКу, яка, представляючи гостю, підкреслила, що життєвий досвід та діяльність Тетяни Єщенко показує нам унікальний приклад українки, що особисто пережила драматичні та знакові сторінки історії України, спричинені радянською та російською окупацією і війною. Попри всі труднощі, вона завжди відстоювала українську національну ідентичність, просувала українську мову та культуру.
На початку розмови Тетяна Єщенко зробила короткий екскурс на тему негативного впливу радянської спадщини та політики розбудови «русского міра» у східних регіонах України. За словами пані Тетяни, процес «створення радянської людини» супроводжувався цілеспрямованим стиранням національної пам’яті, відривом від рідного коріння. Внаслідок цього мільйони українців виросли без чіткого розуміння, хто вони є. У русифікованих містах, зокрема на Донбасі, важко було виявляти власну українську ідентичність – це майже прирівнювалося до виклику системі.
Особливо вражає її розповідь про життя в умовах екзилю у рідному місті: коли навколо – «насаджена» російська мова, і саме тому українська мова, якою ти говориш, стає публічною декларацією національної ідентичності. Водночас росія ще задовго до 2014 року цілеспрямовано працювала з низкою регіонів України, вкладаючи ресурси в гуманітарну та інформаційну сферу, щоб підготувати ґрунт для майбутньої окупації. «Територія русского міра – це російська мова», – наголосила Тетяна Єщенко.
Але навіть у такій атмосфері – можна і потрібно бути українцем. Пані Тетяна ділилася, як зі студентами дивилися українські фільми, обговорювали історію, говорили про справжню Україну – адже багато з них виросли з нав’язаним уявленням про росію як «старшого брата». Такий особистий приклад і щоденна праця мають величезне значення.
З особливою теплотою вона говорила про Донецьк – місто, яке дало Україні справжніх велетів духу. Василь Стус, Володимир Сосюра, Іван Дзюба – ці постаті доводять: навіть одна особа може досягнути дуже багато.
До останнього дня перед російською окупацією в місті збиралися багатотисячні українські віче, проводили Молитовні марафони за Україну, усе це – попри загрози, страх і напругу, як спротив ворогу.
«Україна – єдина. Нас об’єднує мова і культура. Регіональні відмінності – не перепони, а багатство», – підкреслила Тетяна Єщенко. Її родина завжди шукала нагоди мандрувати, не накопичувати речі, а збирати унікальні досвіди – заради розвитку, майбутнього та глибшого розуміння власної ідентичності.
Зустріч із Тетяною Єщенко – унікальний досвід для слухачів школи, а також нагадування, що навіть у найтемніші часи, під тиском обставин – одна людина може зробити дуже багато. І з таких людей складається жива, сильна, вільна Україна.
