«Найукраїнніший українець найукраїннішої України — Полтавщини», — казав про Миколу Степаненка письменник і громадсько-політичний діяч Володимир Яворівський. Безперечно, Микола Степаненко — той, хто вміє захопити авдиторію словом. Поставлений голос, дикція, а найважливіше — любов до всього найсокровеннішого, до своєї нації та її здобутків, до того, на чому міцно тримається Україна, до її коріння і джерел: мови, історії, тих особистостей, що творили і творять нашу державність.
Професор Національного університету біоресурсів і природокористування України, член Наукового товариства імені Шевченка, у минулому — багатолітній ректор Полтавського педагогічного університету, де сам навчався, а свою працю розпочав як асистент. Удостоєний багатьох нагород, відзнак, премій. Досліджує граматику, стилістику української мови, поетику рідного слова, зокрема мови Полтавщини. Мовознавець, літературознавець, краєзнавець, публіцист, педагог, автор підручників, посібників, словників, програм для вищої та середньої школи, монографій, численних літературознавчих праць, краєзнавчих книг, науково-популярних видань. Дослідник мови видатних особистостей: Г. Сковороди, І. Котляревського, П. Мирного, А. Грищенка, М. Жовтобрюха. Особливу увагу зосереджує на вивченні творчості Олеся Гончара, його публіцистичної спадщини, художньої літератури. У доробку Миколи Степаненка — 90 статей і книжок про цього талановитого письменника й видатного громадського діяча. Загалом у його доробку — понад 1500 опублікованих праць.
Микола Степаненко також є автором і співавтором медійних просвітницьких передач міського радіо та телебачення і засновником наукової школи. Про себе каже так:
— Я скромний працівник на ниві українського мовознавства і якоюсь мірою — на полі української духовности.
Свою зустріч із політехнічною спільнотою розпочав зі слова про Ірину Фаріон — засновницю просвітницької авторської ініціативи «Від книги до мети», що мала неабиякий успіх в університеті впродовж 2011–2019 років. До речі, Ірина Фаріон за свого життя планувала одну з таких зустрічей із Миколою Степаненком. Отож цьогоріч однодумці, колеги-катедрали Ірини Фаріон, у пам’ять про неї вирішили відродити цей проєкт. Як висловилася про це доцентка катедри української мови, модераторка зустрічі Оксана Микитюк, перефразовуючи вірш сучасниці Ольги Грейнер-Савич, — щоб завжди було тривання, бо ж «те, що не зробив сьогодні, на завтра, може, вже й не матиме ваги».
Характеризуючи постать Ірини Фаріон, мовознавець відзначив насамперед її патріотизм та україноцентризм, а велич самої особистості охарактеризував фразою Олеся Гончара: «Є люди як соми, а є як анчоуси (дрібні, як тюлька)», адже:
— Якби в цей світ приходили тільки соми, то він би був таким, яким сотворив його Бог — досконалим, гармонійним, без гріха. Ідеального плину буття не було, ніколи не буде, тому випадає сомам ревно та ризиковано діяти, аби змінювати все, що нас оточує, на краще. Тих, хто самовіддано й одержимо вершить цю справу, величають прецедентними постатями, елітарними особистостями. Як не парадоксально, найкращих із найкращих поціновують неоднозначно.
Розповідаючи про власні здобутки, Микола Степаненко зазначив, що йому поталанило виконувати своє призначення на землі — щоденну сродну працю, яка понад усе. Звертаючись до студентів, заохотив їх шукати себе, вибирати собі під сонцем той прихисток, який буде гармоніювати з порухами серця, з покликами душі.
Гість розповів про свої книжки, зробивши їх короткий огляд. Особливу увагу надав працям, що з’явилися після Помаранчевої революції: «Політичне сьогодення української мови», «Політичні перифрази української мови», «Динаміка українського політичного лексикону», «Найновітніші динамічні процеси в українському політичному лексиконі», а також найновішим, де зафіксовані події вже після 2020 року, — «Політика і війна» й «Публіцистично-політичний дискурс».
— Політика і мова — всі говорять про те, але цю річ хтось має фіксувати, тому я так себе скромно уналежнив до хронікерів цієї доби. І після помаранчевого періоду, який абсолютно змінив наш поступ мовний, духовний, взявся фіксувати оці зміни. Отак з’явилося політичне сьогодення української мови. А далі життя надиктовувало нове, — поділився Микола Степаненко.
Мовознавець розповів про людей, які його надихають. Серед них — соратниця Ірини Фаріон Оксана Микитюк, дослідниця мови, професорка Тетяна Єщенко, яка багато років працювала в різних освітньо-наукових інституціях Донецька. Особливого творчого злету завше додає спілкування з дружиною Олеся Гончара. Завдяки їй вдалося підготувати про письменника багато статей, дослідницьких праць, опрацювати його листи. А найпершою поціновувачкою творчості й однодумницею пана Миколи є його дружина Ніна Степанівна.
На зустрічі виступили мовознавиця Тетяна Космеда, а також професор Полтавського педагогічного університету, випускник Львівської політехніки Євген Кулик, який у своєму слові зачепив тему гуманізації технологічної освіти.
Миколу Степаненка у Львівській політехніці привітав проректор Ігор Гельжинський. Донька Ірини Фаріон Софія Особа розповіла про важливість проєкту «Від книги до мети», а народний камерний оркестр «Поліфонія» виконав твір В. Івасюка «Червона рута».
На згадку про теплу атмосферну зустріч гість отримав іменний подарунок авторства старшого викладача катедри графіки та мистецтва книги ІПМТ Олени Жеребецької – горнятко зі зображенням золотистих бджіл і написом «Від книги до мети».
